Головна
Home

І Візантійський Саваоф

Одурить! Не одурить Бог,

Карать і миловать не буде:

Ми не раби його – ми люде!

Т.Шевченко

 

Унія - об’єднання. Після розділення у 1054 році Християнської церкви на Католицьку і Православну впродовж багатьох століть робились численні спроби їх об’єднання. Більшість людей вважає, що об’єднання (унія) різних християнських церков дуже прогресивна ідея і треба докласти всіх зусиль аби зреалізувати її і цим скріпити Україну. Але Біблія словами Ісуса Христоса стверджує інше: “34. “Не думайте, що я прийшов, щоб мир на Землю принести, - Я не мир принести прийшов, а меча. 35. Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю і невістку з свекрухою її. 36. Вороги чоловікові – домашні його!” (Матвія 10). Хіба це потребує якихось особливих трактувань? Історія яскраво підтверджує, що головною ідеєю, закладеною в християнстві є відоме “роз’єднуй і володарюй”.

Ще в XI ст. було кілька спроб поєднати церкви. В XII ст. Петро Клюпійський та Ангельм Кентерберійський шукали шляхів для її поєднання, але обопільна ворожнеча, фанатичні ексцеси тільки збільшували відчуженість. У XII, XIV та XV ст. теж робилось багато спроб щодо їх об’єднання. Так на Фльорентійському соборі у 1439 році Митрополит Ісидор, грецький патріот, виступив за Унію, проте Латинська церква Польщі і Російська Православна церкви виступили проти.

Тільки на третій - Берестейській Унії 1596 року було створену греко-католицьку церкву, яка підкорялась Риму, зберігаючи православну обрядовість. Та всі сподівання на те, що після цього в Україні в церковній справі наступить мир були марні - адже замість двох церков стало три. І Унія замість очікуваного миру принесла посилення роздору і міжусобиць.

Той же самий Юдейський Бог Ієгова з сином, те саме “Святе письмо”, але не однакові церкви. Цю ситуацію спритно використовували поляки та москалі і, врешті, роздерли Україну на двоє. Унія і боротьба навколо неї поглинули весь талант України. Це є найбільша трагедія нашого народу.

Ось тільки декілька прикладів. У 1606 році у Слуцьку юрба закидала камінням уніятського митрополита Рогозу, покалічивши його. 1609 року у Вільні лавник Іван Гуленко кинувся з мечем на уніатського митрополита Іпатія Потія, який тільки завдяки випадку не загинув, а був тільки поранений. У 1618 році до помешкання намісника Київського Митрополита ігумена Видубецького монастиря - уніата Антонія Грековича - увірвались козаки, схопили його і, вкинувши в ополонку на Дніпрі, втопили. Також було забито ієромонаха уніата Будкевича, Шаргородського декана Матвія, архиєпископа Йосафата Кунцевича. Єпископ Сужа на Соймі перераховував біля 100 уніятських священників, забитих православними тільки на початку XVII ст. Скільки при цьому постраждало простих людей – історія не згадує.

Жертви і збитки православних теж були не малі. Наприклад розгром єзуїтами Братства та школи в Луцьку 1634 року. Ліщинський монастир обернено на шинок тощо. Можна наводити безліч фактів , які зафіксувала історія, але там не фіксуються поневіряння і загибель простих людей, яких насправді було безліч, оскільки їх переслідували всі. Знаємо, що однією з багатьох причин виникнення Коліївщини були утиски з боку католиків. А ось розгромити Коліївщину допомогла католицькій Польщі православна Москва. І тут мова вже йде про тисячі і тисячі люду.

Як тут знову не пригадати “найгуманнішу книгу-книг”: “12. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть навпроти батьків, і їм смерть заподіють. 13. І за ім’я моє будуть усі вас ненавидіти” (Марка 13).

З історії Уніатства добре відомо, що Україна - це товар для Риму і Константинополя (Царгороду), який продається тоді, коли має ціну. Так Царгородський патріарх продав Київську митрополію Москві за торбинку золотих дукатів. І Римський папа теж продав Україну Москві за золотого хреста князя Володимира, якого привіз йому совєтський шпіон - Московський патріарх Нікодим.

На території Росії Унію офіційно було скасовано 1839 року, а в Західній Україні - 1946 року, на т.зв. “об’єднуючому” соборі у Львові, де зігнали 225 “делегатів” і собор оголосив уповноваження Берестейської Унії 1596 року не дійсними.

Зараз в США і Канаді є 5 різних Українських церков, які мають більш ніж 1000 парафій. І всі вони дуже багато говорять про об’єднання, але постійно гризуться між собою. І це в “найбільш демократичних” країнах світу. Там католики з православними навіть по смерті ніде спільного цвинтаря не мають.

А як розуміти одночасну наявність двох різних християнських календарів? Хто не знає такого поширеного жарту: ”Стрічається два українці на вулиці і один вітає другого “Христос воскрес!”, а другий відповідає - У тебе воскрес, а в мене ще ні!”.

Ми, українці, не єдиний народ, що роз’єднаний християнською (імперською) релігією. Згадаймо хоч би Ірландію з її непримиримими католиками і протестантами і до чого все це призводить.

Навряд чи хто може спростувати той факт, що кожна спроба до об’єднання християнських церков сприяє їх ще більшому множенню. Подивіться, що робиться на Україні останні десять років. В світі зараз налічується більше ніж 250 християнських церков і конфесій! Але ж “Біблія” – так звана “Вічна книга”, на якій вони всі стоять - одна !!! Християнство було створено як гілка могутнього дерева юдаїзму для гоїв. Згодом цих гілок стало багато, але всі вони живляться чужими моральними цінностями, які в своїй  суті не сприймаються як українським народом, так і іншими. То ж подумайте, чи можлива Унія? Чи можливе об’єднання християнських церков і конфесій цієї релігії на експорт?

На Ватіканському соборі 1964 року Папа Іван XXIII сказав: “Ми свідомі того, що ми не могли бачити краси ВИБРАНОГО НАРОДУ й розпізнати в їхніх обличчях УПРИВІЛЕЙОВАНИХ братів... Прости нам, Боже, за ті прокляття, що ми їх фальшиво причепили, як жидам”. Це хоч сказано чесно.

А чого варті наші т. зв. патріоти, які вважають себе українськими націоналістами і в той же час по-рабськи вклоняються чужому Богові і наслідують чужі Звичаї, закладені у “Вічній книзі”. Невже хоч би наведені вище “моральні цінності“ з цієї книги стануть кращі, якщо вони проповідуватимуться українською мовою, невже ця рабська ідеологія притаманна була нашим Предкам? 

Як писав І.Огієнко (митрополит Ілларіон), християнство на Русі (не путати з Росією) ніколи не могло здолати язичницьку душу. Тому, за його словами, фактична Віра Русі - двовір’я. Більшість нашого духовного життя просякнута язичництвом і його обрядовістю: Різдво, Великдень, Купайла..., народження, одруження, смерть...

Так може це і є те, що нас всіх українців може об’єднати - українські Звичаї-Віра, українська історія! Адже все це є в кожному із нас, хто вважає себе українцем, а не людиною без роду і племені. Як сказав наш Пророк Тарас “І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь”. Нас навчали і вчать дотепер тільки чужого (на щастя не дуже добре) - чужинській історії, чужинським Звичаю і Вірі, чужинській мові.

Може краще не об’єднувати те, що взагалі не можна об’єднати, а стати самими собою, позбутись рабського світорозуміння, повернути свої Звичаї, свою ічсторію, своїх героїв? Тоді з нами будуть Наші Свята, Наші Предки, Наші Боги – Наша ВІРА! І тоді буде “…в своїй хаті своя правда й сила!”. Отож думаймо та діймо!

Коментарі
Додати новий Пошук
Залишити коментар
Ім’я:
Email:
 
Тема:
 
:angry::0:confused::cheer:B):evil::silly::dry::lol::kiss::D:pinch:
:(:shock::X:side::):P:unsure::woohoo::huh::whistle:;):s
:!::?::idea::arrow:
 
Будь ласка, введіть перевірочний код, що Ви бачите на картинці.
Русская редакция: www.freedom-ru.net & www.joobb.ru

3.26 Copyright (C) 2008 Compojoom.com / Copyright (C) 2007 Alain Georgette / Copyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved."

 
Минулий місяць Березень 2017 Наступний місяць
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
week 9 1 2 3 4 5
week 10 6 7 8 9 10 11 12
week 11 13 14 15 16 17 18 19
week 12 20 21 22 23 24 25 26
week 13 27 28 29 30 31

Незабаром...

Нема подій
  Top