Головна
Home
Свято ПОКРОВИ посідає почесне місце серед пошанованих свят на Україні. Що цікаво - шанується воно одночасно і християнами і рідновірами України, тільки зміст свята, навіть за однакової назви, зовсім різний.

Як відомо, християнське походження свята пов’язується з Візантією. У 903 році (за деякими джерелами 910 рік) у Царгороді (Константинополі), що був оточений чужинцями, Божа Мати начебто покрила у Влахерській церкві омофором городян (сповістив про це через деякий час один юродивий, що був присутнім там), що було розцінене як провістя перемоги, бо невдовзі надійшли воїни-захисники і звільнили дітей, жінок і літніх людей від нападників. Як бачимо, це видіння юродивого було розцінено як захист від завоювання сарацинами Візантії.

Тобто християнське свято Покрова святої Богородиці запроваджене у Візантії на згадку про чудесне визволення Константинополя від сарацинів. Причому за церковним календарем це звичайне собі невеличке святце, присвячене, практично, незначній події.

Як пише Лев Силенко, візантійський патріарх проголосив (канонізував) “Свято Похвали Богородиці”, яка “допомогла візантійцям затопити скитів у Босфорі” (ще одне розходження - вже не сарацинів, а скитів). У п’яту суботу великого посту ( а це, як відомо, навесні) греки з акафистом хвалять “Покрову” за таке ”покровительство”.

Як бачимо, наведені джерела, а вони не єдині, засвідчують досить туманне, неоднозначне, малозначиме та порівняно нещодавнє походження свята. Одночасно бачимо досить вузьку “спеціалізацію” християнського свята – порятунок від ворога.

Після хрещення Русі-України і прийняття грецької віри це по суті антиукраїнське свято (свято проклинання українців) автоматично відзначається уже українцями-християнами як своє, рідне, національне. Чи можна собі уявити більше безглуздя?

Але чому таке порівняно невелике і до того ж чуже свято набуло на Україні такої популярності, що запорізькі козаки вважали Покрову своєю захисницею-покровителькою, а день Покрови – національним святом. Щорічно 1 жовтня з великою урочистістю козаки відзначали це свято Січі у своєму головному храмі св.Покрови. На честь Покрови зводилися найпишніші собори. З цього дня розпочинались і масові храмові свята. Чи помогло це запорожцям? Хочеться запитати - де тепер та запорізька Січ? Може тому так сталося, що поклонялись святиням свого ворога?

Незвичайна популярність та величність свята Покрови пояснюється дуже просто, хоч цього вперто не бажають визнавати і помічати представники християнства. Корені виникнення свята сягають сивої багатотисячолітньої давнини і пов’язані з космічним станом природи і, відповідно, особливим етапом у житті людини.

Які ж це особливості?

Загальновідомою ознакою Покрови є те, що вона покриває Землю або листям, або снігом.

До початку жовтня закінчуються усі найважливіші сільські роботи на Землі (в тому числі сівба озимих) – завершений хліборобський цикл робіт. Зібраний урожай  (достаток) та більш-менш вільний час дають можливість для проведення весіль. Це найблагодатніша пора для весільних гулянь, початку вечорниць. Звідси беруть свій початок весільні осінні тижні. Це свято – покровитель весіль, початок сезону на сватання та весілля, які закінчувались за два тижні до Пилипівського посту. Це вже потім під впливом християнства воно оформилося  у те, що дівчата, котрі бажали взяти шлюб саме цього року, мали побувати на святі Покрови у церкві і помолитися: “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку”, “Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду”, “Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, та хоч би онучею, най ся дівкою не мучуся”. Існувала навіть прикмета: якщо на Покрову сніг – буде багато весіль.

У багатьох народів, зокрема і у слов’ян, покривало (фата) вважалося дуже важливою весільною оздобою, взагалі слугувало ознакою заміжжя. За описами арабського письменника XII ст. свідчиться, що якщо комусь подобалась дівчина, то він накидав їй на голову покривало і вона мусила стати його дружиною (точніше, мабуть, це була пропозиція до шлюбу). Та і зараз ми знаємо, що весільна фата ще широко представлена у весільному обряді.

Приблизно в цей час іноді випадає сніг, що дає привід порівнювати сніговий покрів з весільним покривалом, а оскільки в цей час свідомо призначене і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння розповсюджуються і на неї.

На Покрову майстри сходилися і покривали дах вдовиці чи сироті “би щастя їх судьбу від нещастя накрило...”, що свідчить про існування давнього благородного звичаю допомагати членам Роду, які потребують цього.

Покрова – це також старовинне народне свято, пов’язане з культом поминання Предків та творення нових родин.

З святом пов’язано чимало метеорологічних спостережень. За станом погоди на Покрову намагалися передбачати характер майбутньої зими:

-         на Покрову горішній вітер з півночі, то зима холодна і з хуртовинами;

-         вітер низовий з півдня – то тепла;

-         вітер із заходу – зима сніжна;

-         вітер протягом дня змінює напрям – зима буде нестійкою;

-         з вишень не опало листя – на теплу зиму;

-         сніг не покрив Землю – не впаде і в листопаді та грудні.

То як бути тоді зі старим і новим стилем календаря? За яким із них передбачувати погоду? Адже наші Предки були хліборобами і для них прогноз погоди мав виняткове значення? І, головне, - при чому тут християнська наповненість свята?

Цікаво також, що цей день вважався строковим для початку нових робіт та завдань. Зокрема про найми кажуть: “Від покрови до Хрещення”, або “Від Покрови до Юрія” тощо. Закінчувався офіційний термін найму робітників (“строкачів”) і зголошувався новий (зимовий), котрий тривав до весняного Миколи. У Карпатах це був останній день повернення пастуших отар з полонин. Під цю пору завершували останню мандрівку й чумаки. Тому й казали: “Прийшла Покрова – сиди, чумаче вдома”.

Як видно з семантики назви, суті і обрядових дій свята, символіка Покрови пов’язана з природою, одруженням, пошануванням пам’яті Предків, помочі вдовам тощо, але ніякого відношення до Діви Марії не має, бо ПОКРОВА є давнім величним рідновірським (язичницьким) святом, якого не змогли до кінця знищити і затьмарити навіть тисячолітнє панування чужої віри і влади. Тобто козаки шанували оте старе, прадавнє свято, може й на рівні підсвідомості. Сьогоднішні козаки, на превеликий жаль, все це роблять свідомо, не усвідомлюючи простої істини: хто молиться чужим богам, той житиме за чужими законами. Чи довго це буде?

А може краще стати самими собою, позбутись рабського світорозуміння, повернути Віру Предків Наших, своїх героїв? Тоді з нами будуть Наші Звичаї, Наші Свята, Наші Предки і Наші Боги! І тоді буде “…в своїй хаті своя правда й сила!”

 

Дай, Дажбоже, щоб швидше настали ці часи!!!

Коментарі
Додати новий Пошук
Залишити коментар
Ім’я:
Email:
 
Тема:
 
:angry::0:confused::cheer:B):evil::silly::dry::lol::kiss::D:pinch:
:(:shock::X:side::):P:unsure::woohoo::huh::whistle:;):s
:!::?::idea::arrow:
 
Будь ласка, введіть перевірочний код, що Ви бачите на картинці.
Русская редакция: www.freedom-ru.net & www.joobb.ru

3.26 Copyright (C) 2008 Compojoom.com / Copyright (C) 2007 Alain Georgette / Copyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved."

 
Минулий місяць Червень 2017 Наступний місяць
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
week 22 1 2 3 4
week 23 5 6 7 8 9 10 11
week 24 12 13 14 15 16 17 18
week 25 19 20 21 22 23 24 25
week 26 26 27 28 29 30

Незабаром...

Нема подій
  Top