Головна
Home
Новоліття

НОВИЙ РІК НАШИХ ПРЕДКІВ

Якщо б стояло питання визначити сутність, менталітет якогось народу, то, мабуть, найпростіше подивитися на ті свята, які відзначає цей народ. Нарікаємо на те, що погано  живемо, що втрачена духовність, втрачається культура... А подивіться, що ми сьогодні святкуємо, що для нас святе, які святкові дні нашого українського календаря? Це трагедія наших днів, вичерпна картина нашої духовності, а точніше - бездуховності.

Візьмемо для прикладу Новий рік - ніби найшанованіше сьогодні свято. Чому за останню тисячу років дата його святкування змінювалась сім разів? Що за цим стоїть? Колись давно Новоліття або Новий рік в Україні-Русі розпочинався з появи на Небі першого весняного Молодика, який з’являвся в день, найближчий до весняного рівнодення - Великодня, коли пробуджувалась вся природа по зимовій перерві. І наші Предки стрічали оживання своєї матері природи. Саме це лежало, як свідчать літописи, в основі літочислення.

Після насильницької християнізації Русі-України (аж до 1492 року) Наші предки стали зустрічати Новоліття вже 1 березня оскільки, неспромігшись викорінити прадавню традицію, церковники прив’язали початок Нового року спершу до 1-го березня, пояснивши його відзначення подією з юдо-християнської міфології - “сотворення Адама”. Нині вже календар ортодоксальної християнської церкви не має того свята 1(14) березня і відзначає його лише як день поминання мучеників. Святкування ж Новоліття було перенесено у 1492 р. (і до 1700 р.)  на 1 вересня. Свято розповсюдилось разом з християнством по всій Європі. Саме його спостерігав Петро І у Німеччині і воно йому сподобалось.Тому він підписав Указ від 19 грудня 1699 року про те, що вслід за 31 грудня 7208 року наступить 1 січня 1700 року... Але до чого тут Україна з її прадавніми традиціями? Ще 100-150 років тому селяни, та й городяни, не відзначали ніч з 31 грудня на 1 січня ніякими особливими обрядами і церемоніями.

У 1918 році більшовики ввели григоріанський календар, реформований римським папою Григоріаном. Саме тоді з'явилось взагалі безглузде поняття «старий новий рік». І ось люди на “Василя” кладуть під стіл плуг і господарське начиння, взимку “посівальники” посівають сніг і долівку в хаті, замість посівання полів, взимку невігласи тягнуть по снігу борону від хати до хати і співають щедрівки, якими закликають ластівку передчасно летіти, аби замерзнути на снігу.

Свято Нового року - це свято надії і віри в краще майбутнє. Люди вірять, що ясна і зоряна ніч на Новий рік віщує безпеку, здоров'я людей у цьому році.  Усі дії новорічної ночі та Нового року - це магічні дії, різноманітні ворожіння. Щедрий вечір - свято Місячної і Зоряної ночі. Величаючи Місяць і Зорю, прадід уводить нас у  глибинні таємниці життя, до первопочину Світу на Землі. Вшанування Місяця нашими предками відоме з V тисячоліття до н.е., з часів “Трипільської археологічної культури”.

За віруванням наших далеких пращурів, у ніч напередодні Нового року Щедрий Бог сходить з неба на ниви, у хати, в господарство, до худібки. Його зустрічають в хатах Дід-Ладо та Духи Предків, що прийшли з поля й лугів і є в цей час у Дідухові-Снопові...

Обрядодії свята скеровані на ублагання Щедрого Бога (звідки і назва – Щедрий Вечір, щедрівки) дати в цім році добрий урожай, гарний приплід худоби, птиці, багато роїв… Адже саме в цю ніч “відкрите небо” і відтіля можна все випросити… У новорічну ніч не сплять, бо злі сили шугають по світу. Опівночі люди виходять надвір слухати, як Новий рік проганяє старого.

Створився цілий ритуал Щедрого вечора, бо на закінчення Року кожній людині хочеться заглянути в своє майбутнє, порівняти: що зробив за минулий рік і що мусить зробити на майбутній. Святкові обряди мудро створювали умови для реалізації органічної потреби людини у активній співтворчості з природою, в прилученні до великого містичного життя Планети, Системи і Всесвіту, до найтісніших контактів з його світотворчими, життєдайними енергіями. Обряди і ритуали свята - своєрідна школа, захід до пізнання світу, навчання законів і правил поведінки у ньому, виховання здатності розрізняти головне і другорядне в житті: шанувати старших, бути щедрими як природа (Щедрий вечір), сприймати працю як творчу співдружність з вищими силами і принципами. Багата Кутя була присвячена богу-Сонцю та духам Лада, головне, як подяка за минулий урожай.

Насиченість поетичних текстів колядних пісень образами весняного пробудження природи, розквітаючих дерев, буйних трав та пташиних співів - важливий і незаперечний аргумент на користь того, що зустріч Нового року  припадала на весну. Тому й щедрували: “Прилетіла ластівочка ”, або “Ой, сивая тая зозуленька… ”. Щедрівка і Новий рік ніколи в історії святкового календаря не розлучались. Тому зараз на зиму разом з щедрівками перейшли і весняні мотиви, і теми пісень, і навіть священні обряди засівання, обходи щедрувальників з плугом чи ралом, оранка, імітація сівби і молотьби, танці-стрибки на току тощо, що виглядає безглуздо.

Відомо, що щедрівок вдень не співають, бо вони всі переповнені зверненнями до Щедрого Вечора і Місяця та Зорі. Окрім того, в них переважають мотиви одруження, героїчні та оспівується праця. Щедрівки або підноворічні пісні прославляють загальну щедрість і гостинність. Практично вся структура свята і обрядів підпорядковувалась основній ідеї - зустрічі весни і перелітних птахів, першому виходу в поле. Усі ці елементи аграрної магії покликані збудити Землю.

До Нового року не виносять ДІДУХА - Снопа-Раю, не замітають хату, щоб не винести Долі-Щастя, -  бо у снопі оселені духи Лада, Душі родителів, прародителів. Запалюють “Дідуху” разом з “Дідухом” та сміттям, від уперше заметеної хати, опівночі в саду,- спрямовуючи дим так, щоб він обкурював фруктові дерева, аби добре родили в Новому році і не побив їх мороз. У цю ніч вогнем “Дідуха” очищають господарство від “злих сил”, очищають і себе господарі,- а з димом “Дідуха” відходить Щедрий на Небо,до Сонця, відлітають і духи Лада на ниви. Вони напоять Землю-матінку водою, вони зростять зерно; вони охоронять ниву від зливи, граду; вони сприятимуть доброму урожаю, доброму приплоду худібки...

На значному просторі України - від Карпат до Слобожанщини, Новий рік зустрічають як свято Маланки і Василя. Звідки пішли назви “Маланка” та “Василь”- це в народі зараз забулося. Можливо наприкінці третього тисячоліття до н.е., коли місячні календарі поступилися першістю сонячним, патріархальні засади остаточно переважили в суспільстві над матріархальними - і жіночий місячний культ Маланки поступився чоловічому Василю, але збереглось їх співіснування як жінки і чоловіка. Місяць - головне божество астральної тріади (Місяць, Сонце і Зоря) вважався предком народу і символізувався снопом пшениці на покуті. Про стародавність культу говорить назва цього Бога – Дідух. Слово Дідух має давнє коріння. Неважко здогадатися, що мова йде про дух діда, чи дідівський дух. Вважалося, що душі (духи) предків постійно контактують з родиною, допомогають у господарскій діяльності, сприяють родючості ниви,оберігають збіжжя од пожеж, повеней, градобою, стежать, щоб у родині був лад і спокій.

ЗВИЧАЙ прикрашати, чи просто ставити деревце в хаті (вербу, вишню) склався ще тоді, коли Новий рік у наших предків починався весною, задовго до виникнення християнства.

Щороку на свято Щедрого вечора українці вшановували своїх предків містеріями, обов’язковим атрибутом яких була коза з її багатющою обрядовістю...  Під Новий рік носили “вечерю” сільській бабі-повитусі. Це також виразний пережиток матріархату, шанування Праматері села – яскравий показник прадавності виникнення свята.

НОВОЛІТТЮ притаманний величний обряд «засівання». Зранку першими йдуть «посівати, з Новим роком вітати» хлопчики - символ багатства, добра, надії, невинності, чистоти, любові. Зерно “посівне” мусить з’їсти лише птиця, бо в яйці - зародок життя:  сонячна сила, яка є доброю й прихильною до людини, а птиця є близькою до неба. Удень ходять і дорослі посівальники-чоловіки: батьки до дітей і навпаки, куми до кумів, сусіди до сусідів… На Новоліття не можна сваритися, спогадувати “злого”; не можна позичати чи дарувати - за винятком посівальників.

Весняні обряди колись були ще більш багаті за змістом, ніж Родздв'яні. Але вони дуже потерпіли під натиском християнського календаря. Новоліття і Великдень припадали на великий пасхальний піст з його забороною на будь-які веселощі, що стояв у повнім контрасті з весняною “радістю”. Через те величезний пласт обрядовості, пісень, танців тощо через тисячолітню церковну заборону було втрачено. Те що уціліло - майже виключно як дитячі забави молоді, а також як поминальні свята. Інше ліпилося до поодиноких свят або полишилося у формі різних повитань перших птахів, перших рослин і замовлень собі на здоров'я і на щастя в господарстві...

Як давно треба було скластися українським ЗВИЧАЯМ, цим перлинам узгоджених з Природою Законів Життя, відкластися в генотипі народу на рівні підсвідомості, аби вистояти у тисячоліттях нещадного їх нищення! Вони досьогодні тішать душу, піднімаються із забуття, привертають до себе увагу все більшого загалу, починають своє друге життя. То ж не руйнуймо їх свідомо. І ми станемо нацією, яку нікому не здолати! Відроджуймо наші одвічні традиції!

З НОВОЛІТТЯМ НАС !

Громада рідновірів “Трійця”

Коментарі
Додати новий Пошук
Залишити коментар
Ім’я:
Email:
 
Тема:
 
:angry::0:confused::cheer:B):evil::silly::dry::lol::kiss::D:pinch:
:(:shock::X:side::):P:unsure::woohoo::huh::whistle:;):s
:!::?::idea::arrow:
 
Будь ласка, введіть перевірочний код, що Ви бачите на картинці.
Русская редакция: www.freedom-ru.net & www.joobb.ru

3.26 Copyright (C) 2008 Compojoom.com / Copyright (C) 2007 Alain Georgette / Copyright (C) 2006 Frantisek Hliva. All rights reserved."

 
Минулий місяць Березень 2017 Наступний місяць
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
week 9 1 2 3 4 5
week 10 6 7 8 9 10 11 12
week 11 13 14 15 16 17 18 19
week 12 20 21 22 23 24 25 26
week 13 27 28 29 30 31

Незабаром...

Нема подій
  Top